Районні газети Житомирської області в більшості своїй мають майже столітню історію. І ємільчинська місцева газета «Народна трибуна» не виняток. У вересні цього року «районці» виповниться 87.Очевидно, що цю річницю газета зустріне уже в новому статусі. «Народна трибуна» – одна з 17 районних газет Житомирщини, яка потрапила до першого етапу реформування комунальних ЗМІ.
Потрібно зазначити, що «Народна трибуна” – єдине друковане видання Ємільчинського району, яке читають в усіх 119 населених пунктах району. Це видання позиціонує себе , як газета для людей і про людей, інформаційний спектр якого охоплює всі сфери життя 35-тисячної громади
Наша розмова з редактором «Народної трибуни» Михайлом Мельником.
–Від редакторів районних газет часто доводиться чути нарікання, як їм доведеться виживати після роздержавлення без дотацій з бюджету. Невже левову частка бюджетів редакцій комунальних газет складали дотації з місцевих бюджетів?
-Насправді комунальна преса Житомирщини вже протягом двох останніх років отримувала найменшу в Україні дотацію з бюджетів – менше 3% від сукупного валового доходу редакцій. Раніше ми отримували від місцевих органів влади на висвітлення своєї діяльності усього по 9-10 тис. гривень на рік. Тепер при загальному бюджеті 700 тисяч гривень ми підписали аналогічні угоди і маємо 50- 60 тисяч гривень щороку. Тобто, це десь близько 10% від нашого річного бюджету.
–З яких надходжень буде складатись кошторис вашої редакції після того, як реформуєтесь?
-Поки що орієнтуємось на традиційну схему -45% передплата,45%- реклама й 10% -угоди на висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування. Однак, ми розуміємо, що доведеться шукати й інші джерела фінансування. Маємо сайт газети http://tribunaem.info ,який потрібно розвивати. Хотілося б отримати навички монетизації сайту, щоб надавати більш якісні рекламні послуги, вийти на ширшу аудиторію. Також після роздержавлення зможемо залучати грантові кошти на висвітлення суспільно-важливих тем на сторінках нашої газети. Нещодавно ми взяли участь у грантовому конкурсі для регіональних ЗМІ “Просування реформ в регіони”, що реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) та “Європейською правдою” за фінансової підтримки Європейського Союзу. Наш проект був схвалений до реалізації, однак фінансування його відтермінували до того часу, поки газета повністю матиме статус незалежного ЗМІ. Сподіваємось, що наш перший досвід у написанні грантового проекту буде втілений згодом у життя. На мою думку, для кожної місцевої газети проектна діяльність буде не зайвою. Адже це не тільки додаткові кошти, а й можливість стимулювати журналістів до пошуку цікавих тем та написання якісних матеріалів .
-Районні газети мають в штаті здебільшого невелику кількість журналістів, випускники їдуть в райони неохоче. Чи плануєте розширювати штат редакції?
-Зараз у нас працює 5 осіб – редактор, бухгалтер, два кореспонденти, один з яких верстає газету та агент з реклами. Наразі шукаємо верстальника, щоб одна кореспондентка змогла займатися наповненням сайту газети. Взагалі ж, для редакцій районних газет професійні журналістські кадри є проблемою. Особливо у віддалених райцентрах та невеликих містечках і селищах. Студенти Інституту філології та журналістики університету імені Івана Франка бувають на практиці в редакціях місцевих газет, але мало хто йде потім працювати в район. То ж, знайти підготовлених фахівців нелегко. Однак, ми сподіваємось, що вирішимо й цю проблему.
–У редакцій, які потрапили до першого етапу реформування виникає проблема, яку організаційно-правову форму обрати-ТОВ, АТ, ПП…Декого з редакторів це бентежить, і аж ніяк не додає оптимізму. Що б ви порадили колегам?
-Звичайно, сьогодні процес реформування для редакцій районних газет-це не просто рішення колективу, а необхідність. Потрібно отримувати нові знання, щоб упевнено рухатись у потрібному напрямку. Перший крок-вихід зі складу співзасновників органів місцевої влади вже зроблено. Далі –вибір правової форми підприємства. Для одних прийнятним є ТОВ, для інших –приватне підприємство. Саме зараз ми працюємо з типовими Статутами, розглядаємо, який краще підійде саме для нашої редакції. Від того, яким буде Статут залежить подальша діяльність та можливості оновлених газет. Вважаю, що усім нам потрібно поставитись до цього з усією серйозністю. Вірю, що районні газети, які ступили на шлях роздержавлення, пройдуть його успішно і будуть жити, а не виживати.