Не дивлячись на швидкі темпи розвитку гендерного законодавства в Україні та суттєвий прогрес у галузі гендерної рівності, Україна відстає від європейських показників. До такого висновку прийшли фахівці Центру Разумкова, ще у 2016 році коли визнали, що гендерна нерівність в Україні таки існує. У липні 2019 році Верховна Рада ухвалила Виборчий кодекс. в якому запроваджено гендерних квот в Україні на рівні 40%. І хоч новий кодекс запрацює лише з 2023 року, вибори до ВР та місцевих рад. які відбулися протягом двох останніх років довели, що принцип квотування в політиці спрацював на користь жінок. На всіх рівнях рад їх стало більше. Так. якщо в першому скликанні ВР було тільки 2,5% жінок), то в нинішньому скликанні – 20,6% . Навіть, якщо порівнювати кількість депутаток минулого скликання Житомирської обласної ради, то їх було лише 9,5%, а в нинішньому уже 29,7%. То ж, хто хотів «квот замість квітів» їх отримав. Та чи достатньо лише забезпечення кількісних показників для гендерного балансу участі жінок у політиці в тому числі й на місцевому рівні? Адже жінки можуть на рівні з чоловіками брати участь у прийнятті рішень, а не бути просто статистами у сесійних залах. Саме над підвищенням рівня участі жінок-політиків у системі прийняття рішень в регіоні працюють фахівці Інституту креативних інновацій у проектах «Просування участі жінок в політиці та протидія сексизму в Житомирській області» та «Просування участі жінок в політиці та посилення рівних можливостей в Житомирській області» протягом останніх трьох років за підтримки Департаменту міжнародного розвитку Великої Британії в рамках Фонду розвитку ефективного врядування. Це і щомісячні просвітницькі заходи у форматі «Відкритого Простору», де успішні жінки діляться певними секретами та інструментами досягнення успіху, і ТВ-проект «Політична кухня», який розвіяв стереотипи щодо жінки. яка йде у політику, і організаційна підтримка у формуванні міжпартійних депутатських груп «Рівні можливості». Її отримали у 4 місцевих радах (Житомирська міська, Андрушівська районна, Червоненська селищна, Хорошівська районна).
Фахівці організації провели дослідження щодо кількості жінок у місцевих радах та їх участі у прийнятті рішень . На основі цих даних створено мапу гендерного політичного балансу Житомирщини: http://infomapa.pro/
Наразі карта містить дані гендерного балансу в розрізі міських, сільських/селищних, районних рад та ОТГ за 2018 та 2020 роки. Крім цього вона інформує про рівень участі жінок у прийнятті рішень, тобто про зайняття ними керівних посад та створення міжфракційних об’єднань «Рівні можливості» у радах. За результатами показників виводиться індекс гендерного політичного балансу у системі прийняття політичних рішень в межах певної адміністративно-територіальної одиниці. Індекс запроваджений експертною командою проекту «Просування участі жінок в політиці та протидія сексизму в Житомирській області». Він формується на основі експертної оцінки відкритих даних з офіційних джерел та інформації із відповідей на офіційні запити до ОМС. 6 рейтингових груп оцінки гендерного політичного балансу передбачають від 0 до 50 балів. Таким чином можна прослідкувати, як змінювалася кількість жінок у місцевих радах. Так у 2018 році загальна кількість депутаток у радах області становила 37,56% при індексі політичного балансу 29,94.Жодна з міських рад області не могла похвалитись гендерно збалансованою системою прийняття рішень, мінімально гендерно збалансованою була лише робота Бердичівської міської ради (індекс 40,91).Найгірші показники виявилися в радах Новограда-Волинського та Олевська (11,86 і 5,88 відповідно).Міжфракційні об’єднання «Рівні можливості» існували лише у двох міських радах – Житомира та Коростишева. У 2020 році при загальному зменшенні відсотку жінок у місцевих радах до 34,75% ,індекс гендерного політичного балансу дещо зріс – до 34,32. Якщо порівнювати показники міських рад, то лише індекс ГПБ Житомирської міської ради наблизився до гендерного балансу система прийняття політичних рішень – 45,98. І, хоча індекс ГПБ в міських радах зріс від 25,44 до 31,7, як і два роки тому жодна жінка не очолила жодну міську раду. Поки що єдиним прикладом не лише в області, але й в Україні, коли одночасно Житомирську міську та обласну ради очолювали жінки – Віра Шелудченко (з квітня 2006 року по листопад 2010 року) та Ірина Синявська (з квітня 2006 до лютого 2008 року).
В порівнянні з 2018 роком кількість жінок, які очолили районні ради зменшилась – тоді жінки були головами Брусилівської та Бердичівської районних рад, однак, внаслідок адміністративної реформи зменшилась і кількість районів. Нині жінки представлені лише в керівництві Бердичівської РДА –голова Людмила Димидюк та дві її заступниці й керівниця апарату РДА. Попри це кількість депутаток районних рад зріс з 26,36% у 2018 році до 32,23% у 2020 році. Але система прийняття політичних рішень на рівні районних рад все ще залишається мінімально збалансованою –не перевищує 32,83 бали.
Вищі показники по індексу гендерного політичного балансу у системі прийняття політичних рішень демонструють ОТГ області. Деякі ОТГ – Хорошівська селищна, Ружинська селищна Чоповицька селищна, Горщиківська сільська, Тетерівська сільська, Швайківська сільська у 2020 році мають індекс ГПБ від 50 до 52,15,що відповідає гендерно збалансованій система прийняття політичних рішень. З чого складаються ці показники? Наприклад, у Хорошівській селищній раді з 26 депутатів 14 –жінки, що становить 53,85%, створене міжфракційне об’єднання, в керівництві селищної ради представлені жінки. У Ружинській селищній раді 50% депутаток, селищною головою обрано Людмилу Біляк, поки що не створене міжфракційне об’єднання. Тож індекс ГПБ трохи менший -51. Мапа гендерного політичного балансу Житомирщини може змінюватись у залежності від змін, які відбуваються в органах місцевого самоврядування. Це дає можливість відслідковувати та аналізувати ситуацію щодо ефективних механізімів прийняття політичних рішень в територіальних громадах, а також стимулює місцеву владу до покращення показників.
В даний час 15 ОТГ з 55 мають достатній потенціал ГПБ у прийнятті політичних рішень. Хоч, зміни, які внесла адміністративна реформа відобразились на межах громад та складі сільських та селищних рад, загальний показник з 2018 року 33,84 піднявся до 38,44 у 2020 році. Це означає, що новостворені адміністративні одиниці – ОТГ більш відкриті до змін у місцевому самоврядуванні в тому числі й до комплексного ґендерного підходу у процесі прийняття стратегічних рішень.
