В Андрушівській школі мистецтв відкрили картинну галерею мистецьких творів народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Почесного академіка Національної академії мистецтв України Миколи Максименка. Тут також відбувся тематичний вечір «Талант, подаровний долею», присвячений 95-річчю від дня народження живописця. Так на малій батьківщині художника вшанували його пам’ять вдячні нащадки.
Картинна галерея портретів стала справжньою окрасою школи мистецтв, розташованої у двоповерховій ошатній споруді в центрі міста, де ось уже понад півстолліття вчать дітей прекрасному – музиці, малюванню, хореграфії. На портретах художник пастеллю намалював своїх сучасників: людей праці, представників інтелігенції, військових, дітей, – які жили і творили у 70-х – 80-х роках минулого століття. Зокрема, це портрети бригадира, вчительки, науковця, прикордонника, дівчинки – всього в галереї представлено 12 картин. Ці полотна із творчого спадку художника, а також натюрморт «Соняхи» подарувала його землякам вдова митця, заслужена журналістка України, житомирянка Валентина Забродська.
Разом із цими картинами сьогодні Микола Максименко знову повертається на свою малу батьківщину, яка його зростила, виплекала, дала йому наснагу та натхнення і яку він завжди все своє довге і тернисте життя безмежно любив, зазначила Валентина Забродська. А роботи художника треба дарувати дітям, аби вони вчилися на кращих зразках образотворчого мистецтва і гідно продовжували справу митця.
Вихованці щколи уважно слухали розповідь гості про художника, з великим інтересом знайомилися з картинами і дякували. Щиро подякувала за такий щедрий неоціненний подарунок і директорка школи мистецтв Ольга Яремчук та висловила впевненість, що відкриття картинної галереї дасть новий потужний імпульс для творчого розвитку дітей. Вона також повідомила, що відтепер у школі започатковуються «максименківські уроки».
А тим часом анонсований напередодні вечір «Талант, подаровний долею» зібрав у залі школи мистецтв не лише багато дітей, а й дорослих містян. З автопортрета на великому мольберті, розташованого на авансцені, вдумливо дивиться Микола Максименко. А повсюди у святково прикрашеній залі: на сцені на мольбертах, перед сценою, на стінах, – картини художника. На чільному місці – картина із зображенням Замкової гори, яку художник написав у рідному селі Яроповичі, де він народився 31 грудня 1924 року. Розпочався вечір із демонстрації на екрані кадрів телепрограми минулих років і присутні побачили Миколу Максименка та почули його голос.
Цей рік був роком 95-річчя від дня народження Миколи Максименка, наголосила вдова художника Валентина Забродська. Розпочався він із відкриття у травні виставки картин митця в одній із провідних галерей сучасного мистецтва «Tauvers Gallery International» у Києві, з початку грудня вернісаж демонструється в Житомирському обласному краєзнавчому музеї. У Житомирі митець жив і творив 65 років. І ось тепер в Андрушівці, на малій батьківщині художника, завершуються ювілейні заходи. Валентина Забродська сердечно подякувала присутнім за те, що вони глибоко шанують свого видатного земляка і свято бережуть пам’ять про нього.
Звідки ж народився такий непересічний талант? Коли вперше відчув у собі художника? Що його надихало? Які цінності хотів утвердити своїми творами? Відповіді на ці та багато інших запитань прозвучали під час вечора, сценарій якого за спогадами, літературними та іншими джерелами професійно написала заступниця директора районного Будинку культури Лілія Самплавська. Цікаво було почути розповідь про історію родоводу митця, зокрема, його дідів, один з яких гарно розмальовував печі в хатах, а інший був відомим різьбярем по дереву. Ще десятирічним хлопчиком Микола, зачарований красою мальовничого Поліського краю, захотів намалювати це диво природи. Він малював повсюди: на піску, на сухих дерев’ячках, замерзлих від морозу шибках, на всьому білому, що траплялося. А в 16 Микола Максименко добровольцем пішов на фронт. У 1943-му на підступах до Дніпра дістав важке поранення, через яке назавжди втратив ліве око. З голови та ока йому видалили 32 осколки, а більше десяти так і залищилися. Тоді митець пообіцяв собі: якщо вижитиме і бачитиме, оспівуватиме лише красу і радість життя. І надалі все своє довге творче життя до останнього подиху 10 вересня 2016 року виконував обіцяне. Все, що б не зображував Микола Максименко, а митець створив понад три тисячі картин, дихає життям і щирістю. Художник є неперевершеним «маестро натюрморту» та майстром пейзажу, а також віртуозом портретного жанру. Самобутній «максимівський натюрморт» на фоні пейзажу став справжньою сенсацією не лише в українському, а й в світовому живописі. Мистецтвознавці відзначають, що за світлосяйною силою і символічністю кращі твори Максименка не мають рівних. А шанувальники стверджують, що полотна художника несуть особливу енергетику і позитив, безмежну гармонію, оптимізм та любов до навколишнього світу.
Зворушливу розповідь супроводжували музичні твори у майстерному виконанні народного фольклорного ансамблю «Молодички», вокального квартету, солістів районного Будинку культури, учнів школи мистецтв і торкали найтонші струни душі.
Визначною подією назвав зустріч у школі мистецтв не лише для міста. а й усього району заступник голови районної ради Михайло Ляшук. Незважаючи на похмурий грудневий день, це свято яскравих теплих кольорів, позитивних емоцій, які дарують картини Миколи Максименка. Роботи художника – це не лише витвори високого мистецтва, які дають велику естетичну насолоду, а це також взірець і джерело натхнення для майбутніх поколінь, сказав посадовець.
Своїми незабутніми спогадами про художника, враженнями від його картин поділилися й інші учасники зустрічі – мистецтвознавиця Наталія Горай, майстер народної творчості, художник Валентин Ковальчук, близький товариш художника Сергій Павлюченко, журналістка Людмила Натикач, восьмикласниця Карина Гергало.
А начальниця відділу культури райдержадміністрації Галина Білецька повідомила, що у перспективі біля входу до школи мистецтв планується встановити погруддя славетного земляка художника Миколи Максименка, якого по праву вважають класиком українського живопису.
Надія ПЕТРИНА
ФОТО Ростислава БАЧИНСЬКОГО