таку назву має проект, що реалізується Житомирською обласною Асоціацією фахівців соціальної сфери для сиріт, які готуються до самостійного життя.
Проблема, на вирішення якої спрямовано цей проект, полягає в недосконалості державної системи соціального захисту вразливих категорій молоді. Яка, з одного боку, надає різні види матеріальної допомоги, а з іншого – жодних заходів щодо соціалізації дітей, які більшість свого життя проводять в інтернатних закладах.
За останні роки значно покращились матеріальні умови інтернатних установ в Україні. Але, нажаль, система перебування дитини в українському інтернаті (навіть самому найкращому) побудована таким чином, що вирішення проблем дитини відбувається без її участі. Таким чином, випускники інтернатів, потрапляючи до дорослого життя – складно адаптуються в суспільстві: мають проблеми з працевлаштуванням, взаємодією з державними інституціями. Тобто їм бракує просоціальних навичок, які звичайна дитина отримує в родині. Основними факторами, що спричиняють зазначені труднощі є: недостатня поінформованість про власні права та пільги, механізми їхньої реалізації; слабкі комунікаціно-технологічні навички, обмежений доступ до сучасних інформаційних можливостей; відсутність мотивації до самореалізації. Крім того, дана категорія молоді має проблеми, пов’язані з налагодженням побуту, харчуванням, створенням та плануванням сім’ї, управлінням фінансами.
Ще у 60-ті роки ХХ століття виник рух Тренінгу соціальних та життєвих вмінь
(social&life skills training), якій став застосовуватися з метою формування життєво- необхідних навичок, психологічної підтримки та розвитку.
Саме таку тренінгові програму запропонував проект «Вчимося самостійності» для 100 сиріт юнацького віку в Житомирській області. Вона складається з 7-ми актуальних тем та дозволяє, завдяки інтерактивним технологіям, розпочати формування навичок самостійності.
Тренінги проводять 6 груп спеціально підготовлених тренерів. Це фахівці державних установ та громадських організацій, що опікуються сиротами. Родзинкою цьогорічної програми стало приєднання до неї будинків сімейного типу, які також формуються з дітей, які перебувають в інтернатах і мають проблеми із соціалізацією. Валерій Кравченко – батько Дитячого будинку сімейного типу, якій виховує 9 хлопців підліткового віку, був вражений освітньою програмою. І хоча сам не зміг проводити тренінги (він зайнятий на будівництві нового будинку), зробив все, щоб його вихованці потрапили на заняття, які проводились для інших сиріт. Таким чином, хлопці, що виховуються в ДБСТ Кравченко В. Г. навчались життєвим навичкам на тренінгах, які проводила ГО «Останній дзвінок» та Житомирський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Зі слів Валерія, вже після першого заняття, стали відбуватися позитивні зміни у поведінці його вихованців. Він наголошував на необхідності подібних занять, на створенні системи підготовки вразливих категорій молоді до самостійного життя.