Кому потрібні «заборонені професії»

Навесні проект «Жінки незвичайних професій» стартував у «пілотному» режимі: в житомирському Домі української культури ГО «Скриня корисних справ» провела три зустрічі з авіаторками, мандрівницями та підприємицями. Проект сподобався житомирянкам та житомирянам, а місцеві ЗМІ радо запрошували на інтерв’ю учасниць заходів. За підтримки БФ «Український жіночий фонд» проект «Жінки незвичайних професій отримав «друге дихання»: у жовтні-грудні відбудуться чергові зустрічі з жінками, котрі успішно реалізують себе у професіях, що стереотипно вважаються «чоловічими».

«Чоловічі» і «жіночі» справи

Чим же незвичайні ці професії? Йдеться про ті професії, які поки що незвичайні для жінок, адже у нашому суспільстві все ще існує поділ на «чоловічі» та «жіночі професії». «Чоловічі» зазвичай ми пов’язуємо з відповідальністю (будь-які керівні посади), ризиком (поліцейські, військові), травматизмом (силові або контактні види спорту), технічною обізнаністю (інженери, пілоти, космонавти), дослідженнями (науковці). «Жіночі» ж, як правило, пов’язані з турботою про інших (медичні та соціальні працівники), гуманітарною сферою (вчителі, бібліотекарі, працівники культури і мистецтв), обслуговуванням (торгівля та послуги населенню). Звісно, цей поділ умовний: повільно, але більшає не тільки жінок у «чоловічих» сферах, як-от підприємництво чи ІТ, але й чоловіків – у «жіночих». Але до зовсім недавнього часу цей «умовний» поділ мав і свою офіційну «демаркаційну лінію»: славнозвісний перелік заборонених для жінок професій, визначених Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 256, скасований наприкінці 2017 року. На початку вересня Верховна Рада ухвалила законопроект № 6109 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях», за яким усувається дискримінація жінок в армії. В цьому році й у Нацгвардії сталися зміни: вступив у дію наказ «Про внесення змін до наказу МВС від 16 березня 2017 року № 234». Нині для жінок відкрились нові спеціальності: бойовий медик взводу й старший бойовий медик роти й батареї, заступник командира відділення (для підрозділів морської піхоти та корабельного складу), зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів, льотчик-оператор та льотчик-штурман вертольоту, кінолог і старший кінолог тощо.»

Це великі кроки назустріч рівності, адже усі ці «жіночі-чоловічі» справи поділяються нами на основі дрімучих стереотипів. Хіба відповідальність, готовність до ризику, гарна фізична форма, високі розумові здібності не притаманні жінкам? Хіба чоловіки нечутливі до прекрасного, не здатні піклуватися про інших, не вміють вчити й пояснювати? І, що найголовніше: хто може заборонити комусь йти до своєї мрії, спонукати когось відмовитись бути тим, хто ти є?

 

Навіщо це жінкам

 

Почнемо з цивільних професій. «Заборонених» для жінок було аж 450 й визначалися вони наказом Міністерства охорони здоров’я України № 256. Серед них були й важкі, й шкідливі, а були й цілком звичайні. Якою була мета обмежень? Зберегти здоров’я майбутніх матерів, не допускаючи їх до професій зі шкідливими факторами. Чому держава не ставила собі на меті оберігати й здоров’я майбутніх татусів? Хвороби батька теж впливають на майбутнє дітей якщо не вродженими захворюваннями, то соціальними проблемами: хворий або померлий батько, це гірше, ніж батько здоровий, живий, включений у життя родини і дитини, чи не так? Вочевидь, мета професійних обмежень для жінок була інша: нав’язати жінкам думку про те, що самі вони не можуть визначати, чим займатися, що вони нерозумні, крихкі, а чоловіки краще знають, де місце жінки.

Які ж професії тепер стали доступними для жінок? Багато з них не видаються такими собі dream job, про які хтось може мріяти, але проблема в тому, що на важких роботах у нас жінки давно працюють. Якщо не за покликом серця, то внаслідок необхідності, а може й безвиході. Проте, жінок, які раніше працювали на «заборонених» робочих місцях, раніше просто офіційно оформляли на якісь «декоративні» посади. Що це означає? По-перше, жінки отримували меншу зарплатню, не ту, що дається за важку роботу. По-друге, якщо ставався нещасний випадок, його не визнавали пов’язаним з роботою. Це стосувалось й профзахворювань та пільгових пенсій.

Інше питання постає, коли ми замислюємось чому жінка може кермувати автобусом, у якому 14 місць і не може тим, у якому 15-16. Що стоїть на заваді? Чим продиктоване рішення не допускати жінку до водіння великого вантажного транспорту, локомотива метро, літака, водного транспорту? При чому тут жіноче здоров’я? Здається, у цих випадках йдеться про припущення, що жінка не достатньо розумна і вправна, аби це робити. Цілком очевидно, що йдеться про стереотипи. Цікаво, щоб на це сказала Теммі Джо Шульц, командирка екіпажу літака «Боінга-707», колишня військова льотчиця, яка, зберігаючи олімпійський спокій, посадила літак в аварійних умовах 17 квітня цього року в Філадельфії? Жіночі команди в цивільній авіації є навіть в Індії та Саудівській Аравії, тобто в країнах, які ми вважаємо консервативними. В Україні таких команд, на жаль, поки що немає.

 

День захисниці Вітчизни

 

Існують певні проблеми, що стосуються служби жінок у військовій авіації та у війську взагалі: обмеження на зайняття певних військових посад для жінок позбавляло можливості будувати кар’єру. Раніше жінки могли бути зв’язківцями, обіймати господарські посади. Нерідко жінки несли бойову службу на передовій, але по документах числились кухарками. І жодного статусу, жодного визнання заслуг перед Батьківщиною. Звичайно, це неприпустимо.

Чи підриває міць збройних сил кількість жінок-військовослужбовиць, що збільшується? У Військово-морських силах США на різних посадах служать 52 391 жінка, першою жінкою-адміралом у 1972 році  стала Ейлін Дюрк. З того часу адміралами стали 93 жінки, близько 20 наразі служать у ВМС, у нас в Україні є лише Марина Каналюк – єдина жінка-капітан І рангу у званні полковника. Відчуваєте різницю? І якщо хтось вважає, що жінки здатні лише куховарити і пліткувати, то чому армія США – одна з найпотужніших в світі? Зараз, після внесення змін до наказу Міноборони у Збройних Силах України проходять службу та працюють понад 55 тисяч жінок, з них майже 25 тисяч є військовослужбовцями. Кожна третя з них має офіцерське або сержантське звання, і за кожною цифрою стоїть жива людина, котра пройшла власний шлях.

 

Гаслом проекту «Жінки незвичайних професій» є заклик «Йди до своєї мрії!», тому що право реалізувати себе професійно у обраній царині відібрати не можна. Покликання не зважає на те, хлопчик ти, чи дівчинка, душа не думає про гендерну приналежність, коли прагне дістатись зірок, зазвичай через терни, яких на шляху дівчат чомусь більше.

Але світ змінюється, стереотипів меншає, а це означає, що щасливих, реалізованих людей, професіоналів своєї справи з часом ставатиме все більше.

На фото  Марина Каналюк.

Керівниця проекту «Жінки незвичайних професій» Тетяна Гордієнко