Друковані ЗМІ в Україні переживають не найкращі часи- усі від популярних часописів і «глянцевих» видань до малотиражних «районок». Наприклад, у Житомирі за останні півроку два обласні тижневика – «Ваші інтереси» і «Меркурій» просто припинили вихід. «Газетний бум» початку 90-х минулого століття ,коли масово реєструвалися ,так звані, незалежні періодичні видання, змінився вже на початку нового тисячоліття «бумом новинних сайтів». Спільним у цих явищ було одне – щоб зареєструвати друкований ЗМІ чи створити й наповнювати інформаційний сайт зовсім не треба було попереднього редакторського чи журналістського досвіду , створення редакційного штату і сплати «білих зарплат».
Професійних журналістів на усіх не вистачало, безробіття росло…Тому журналістикою почали займатися всі, хто на їх власну думку ,«умів писати». Регіональна преса, особливо в порівняно невеликих обласних центрах, як Житомир, а тим більше в райцентрах, почала потихеньку деградувати. Випускників факультетів журналістики провідних ВНЗ по розподілу вже не направляли, випускників місцевого університету більше цікавила робота на телеканалах і новинних інтернет-порталах. Конкурувати щотижневим газетам доводилося тепер не тільки з приватними телеканалами, а ще й з новинними сайтами, кількість яких щороку зростала. Згідно з дослідженням, яке проводила Асоціація професійних журналістів та рекламістів Житомирщини ще в 2005 р. в Житомирській області було лише 2 інтернет-портали місцевих новин, в 2015 р. їх кількість зросла в середньому більш, як у 25-30 разів. Зокрема, лише в Житомирі в 2014 році налічувалося 38 інтернет-сайтів, включно з інтернет-версіями газет. В 2015 році з’явилося ще щонайменше 5 місцевих новинних інтернет-порталів . Тенденція до зростання їх кількості зберігається і в поточному році.
Тож можна говорити, що питома вага інтернет-медіа в інформаційному полі нині більша, ніж у традиційних ЗМІ. Та, як не парадоксально інтернет-видання активно розповсюджують інформацію, а жодного юридичного підґрунтя для їхнього існування немає. Тобто, юридично вони не є ЗМІ, а ті, хто працює там автоматично не є журналістами. Потрібно ,щоправда, зазначити, що на відміну від інтернет-видань, правовий статус інтернет-сайтів офф – лайнових видань є законодавчо врегульованим. Так, відповідно до ст. 1 Закону “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” друковані видання “можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України”.
Чим є новинні інтернет-портали, якщо вони не ЗМІ?
Асоціація професійних журналістів та рекламістів Житомирщини здійснювала проект «Навчальний курс з покращення стандартів роботи прикордонних локальних Інтернет-медіа Житомирської, Волинської та Сумської областей» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. В ході реалізації проекту учасникам було запропоновано ініціювати підписання Меморандуму про відповідність матеріалів «Європейським стандартам саморегулювання суспільних відносин, пов’язаних з контентом, розміщеним у мережі інтернет» (https://ztpress.novimedia.pro/memorandum/).
Однак, виявилось ,що не всі співробітники інтернет порталів готові сприймати класичні стандарти новин ,як необхідність. Редактора сайту «Житомир. інфо» (http://www.zhitomir.info/) не влаштувало положення про застереження щодо інформації з інтернету – «Численні інтернет-видання зазвичай не можуть вважатися достовірним джерелом інформації. Це пояснюється тим, що вони здебільшого не є офіційно зареєстрованими засобами масової інформації, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства низький і невідомий рівень внутрішніх вимог до перевірки інформації в самій редакції інтернет-видання. Для використання інформації з посиланням на інтернет-видання інформаційна служба ЗМІ повинна як слід переконатися в тому, що ці вимоги є достатніми. На практиці доцільнішим є самотужки перевірити цікаву інформацію, що з’явилася в інтернет-виданні.»
«Ми не проти норм і стандартів, але в цьому меморандумі інтернет-видання асоціюють з недостовірною інформацією і ми не є офіційно зареєстрованим ЗМІ, тобто це напряму стосується нашого сайту»,– так вважає Тамара Коваль. І справді, найбільш популярний новинний портал Житомирщини юридично існує , як сайт ТОВ «Рекламна агенція «Житомир. Інфо ». Однак, переважна кількість інформації на цьому сайті все ж не носить рекламного характеру ,а новини можна розглядати ,як “публічно поширювану інформацію”, що відповідає терміну “масова інформація”, представленому у Законі “Про інформацію” . Те ж саме можна сказати й про інші місцеві новинні інтернет-ресурси, якими володіють ТОВ чи ФОП і навіть просто фізичні особи – не підприємці.
Не так давно в мережевому новинному полі Житомирщини з’явився інформаційний портал «Всі новини»( http://news.dks.com.ua/),який позиціонується ,як інформаційна агенція. Таким чином він має статус засобу масової інформації. Тобто, питання статусу ЗМІ можна вирішити досить простим способом: зареєструвати однойменне інформаційне агентство чи газету. То чому ж досі жоден з інтернет-порталів цього не зробив?
Презумпція безвідповідальності
Друковані ЗМІ дійсно ризикують, коли роблять посилання на матеріали з інтернету, не лише з соцмереж, а й з новинних сайтів. Бо у випадку, якщо опублікована ними інформація виявиться неправдивою, ніякі посилання на інтернет-видання, як на першоджерело інформації не знімуть із газети або телерадіокомпанії відповідальності. Чого не скажеш про самі інтернет-видання – законодавче закріплення правового статусу інтернет-ЗМІ відразу робить їх відповідальними за зміст оприлюдненої інформації.
На початку року сайт «Житомир. інфо» оприлюднив шокуючу інформацію про те, що реагент, який використовує «Житомирводоканал» для очистки води є надзвичайно небезпечним для здоров’я людей – «На Житомирському водоканалі для очистки води добавляють реагент, від якого відмовилися всі міста України, – працівники».( http://www.zhitomir.info/news_154138.html)
І, хоч автор матеріалу посилався на джерело інформації , наводив пряму мову ,надавав «скани» підтверджуючих документів і навіть дав короткий коментар від «незацікавленої сторони» –директора «Житомирводоканалу», це не завадило комунальному підприємству подати позов до суду за розповсюдження недостовірної інформації . В результаті підприємству ,яке позивалось і до сайту «Житомир. інфо» і до «джерела інформації» ,звільненої на той час працівниці водоканалу, житомирський суд позовні вимоги , а саме –спростування інформації, не задовольнив. Потрібно зазначити, що представники від «Житомир. інфо» до суду не з’явились, а відповідачка по справі заявила, що згоди на розповсюдження інформації на сайті не давала.
(http://vodokanal-zt.org.ua/news/p38). Справа нині знаходиться в апеляційному суді Житомира.
Під час засідання круглого столу 15 квітня ц .р. в Житомирі, який проводився Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика і торкався проблем комунікації ВПО з місцевою владою та ЗМІ , його учасники –переселенці були обурені інформацією, яку розповсюдив місцевий інтернет-портал «Житомир.today». Вже в самому заголовку «Житомирські депутати мріють позбавитись біженців» (http://zhitomir.today/news/society/zhitomirski_deputati_mriyut_pozbavitis_bizhentsiv-id13159.html) автор припустився неточності, оскільки термін «біженці» не має жодного стосунку до ВПО(за визначенням – біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства , належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни … http://kodeksy.com.ua/dictionary/b/bizhenets.htm).
В тексті повідомлення про ініційоване місцевими депутатами виселення переселенців з готелю «Житомир» містяться ще й нетолерантні вислови ,які за визначенням можна віднести до мови ворожнечі. Бо ,інакше, як можна сприймати таке: «Також депутати озвучили думку звернутись до СБУ, аби перевірити, чиїх жінок та дітей годують житомиряни.» Через два дні на цьому ж сайті з’явилася ще одна новина під заголовком «Переселенців з Донбасу виселять з готелю “Житомир” до 1травня»(http://zhitomir.today/news/society/pereselentsiv_z_donbasu_viselyat_z_gotelyu_zhitomir_do_1_travnya-id13200.html)
Можна тільки уявити, яку паніку серед проживаючих в готелі «Житомир»(а це в основному жінки з дітьми та інваліди), посіяла ця інформація. Про це вони говорили під час круглого столу .Оскільки думку іншої сторони ,самих «переселених із зони АТО» автори публікації не надали, та й депутатів не запитали – яке житло і де саме дадуть виселеним з готелю. Наскільки «відповідально» поставились автори обох публікацій до розповсюджуваної ними інформації свідчить і фото, яке супроводжує обидві новини –воно запозичене з ізраїльського сайту Data .24 (http://www.data24.co.il/?p=23633) і на ньому зображено сирійських біженців.
Навряд чи переселенці, які проживають в готелі «Житомир» будуть подавати до суду на інформаційний сайт, однак довіряти перестануть не лише інтернет-виданням, а заодно усім житомирським ЗМІ. Таким чином недотримання стандартів новинної журналістики – неточність, незбалансованість і відсутність повноти подачі інформації, б’є не тільки по репутації видання, але й завдає моральної шкоди тим, про кого пишуть.
Однак, інформаційні сайти залишаються безкарними ,як і їх автори . Бо невизначеність у статусі інтернет-медіа викликає питання: чи можна прирівнювати їх до журналістів? І хоч мережевих авторів часто називають журналістами, відповідно до законодавства умовою визнання автора журналістом є професійне збирання, одержання, створення та підготовка інформації для друкованого ЗМІ. В той час, як значний відсоток дописувачів сайтів не мають відповідної освіти та не займаються журналістикою професійно. Крім того, журналіст має перебувати у трудових чи договірних відносинах із редакцією, яка для цього повинна мати статус юридичної особи. А набути статусу юридичної особи редакція може лише після державної реєстрації ЗМІ. Отже, реєстрація є головною умовою надання правового захисту суб’єктам та об’єктам інформаційної діяльності у ЗМІ. Таким чином, не реєструючи своє інтернет-видання, як ЗМІ, його власник автоматично позбавляє своїх співробітників статусу журналіста , а часто й соціального захисту, як найманого працівника. Таким чином, поняття “журналіст” у правовому контексті не може бути застосоване до творчих працівників незареєстрованих електронних видань. А реєстрація сайту як засобу масової інформації поряд із позитивними наслідками породжує також і відповідальність за випущену у світ продукцію, її зміст, достовірність, об’єктивність та відповідність іншим вимогам, що висуваються перед друкованими ЗМІ.
«Кіт, який гуляє сам собою» чи «сторожовий пес демократії» ?
На початку тисячоліття українські інтернет-медіа здавалися більш незалежними, безсторонніми, сміливими і не зрівняно оперативними в порівнянні з традиційними ЗМІ. «Інтернет у незалежній Україні, по суті, виконує класичну функцію вільної преси за реальної відсутності незалежних мас-медіа як таких. В умовах прямого і непрямого владного контролю над ЗМІ й функціонування так званої «демократичної цензури» матеріали опозиційних інтернет-видань небезпідставно порівнюють навіть із дисидентським самвидавом, який нелегально поширювався за часів радянщини»( Проблеми українського Інтернету // Молодь України. — 2001)
Однак, час минав, а інтернет-медіа, здебільшого залишалися поза правовим полем. На регіональному рівні збільшення кількості новинних інтернет-сайтів обумовлювався ще й амбіційними потребами місцевих політиків, які швидко оцінили можливості ефективнішого і дешевшого, ніж друкований, інформаційного ресурсу під час виборчих кампаній. То ж ріст кількості таких сайтів на Житомирщині можна в останні десять років порівняти з ростом колись популярного «чайного гриба».
Під впливом місцевих політиків нині перебуває щонайменше чотири інформаційні сайти Житомира (Вголос, Житомир today,Житомир Ньюс,1zt( http://vgolos.zt.ua/, http://zhitomir.today/, http://zhitomirnews.com/ ,http://www.1.zt.ua/)/ Деякі перебувають в стані лояльності до тієї чи іншої партії чи політика й нетерпимості до їх опонентів. Інформація про власників інтернет-порталів є закритою- у вихідних даних не значиться , а юридичний статус більшості з них не визначений. Показово, що в останні кілька років нові інтернет-медіа на рівних з місцевими газетами ,як під час виборчих «баталій», так і в «мирний час» ,грішать розміщенням «джинси». За результатами порівняльного аналізу друкованих ЗМІ та інтернет-медіа у червні 2015 року, проведеного в рамках програми У-медіа та проекту ІДПО ««Моніторинг публікацій у регіональних друкованих ЗМІ для оцінки дотримання стандартів журналістики», було виявлено, що це саме стосується й дотримання стандартів. Останній моніторинг, проведений житомирськими експертами у лютому поточного року показав, що бал дотримання балансу думок і точок зору ,як в матеріалах друкованих ЗМі (0,29), так і в новинах інтернет-сайтів (0,31) майже однаковий.(макс. бал-1). То ж, проблеми з якістю матеріалів. як у традиційних ЗМІ, так і у їх он-лайнових суперників нині однакові. Хоч ступінь відповідальності за розповсюджену неправдиву інформацію залишається різною. Тобто, в інтернет-медіа вона досить умовна. Власники інтернет-видань мають право офіційно зареєструвати інтернет- газету, так само як і друковану, вони цього не роблять, оскільки не хочуть добровільно звалювати на себе загрозу судових процесів на рівні із офф – лайновими колегами.
Багато хто з українських медіа-експертів схиляється до думки про необхідність законодавчого закріплення правового статусу інтернет-видань. Така практика існує в пострадянських країнах. Наприклад, в Законі про ЗМІ Казахстану інтернет-ресурси визначено, як ЗМІ ,що працюють без ліцензій та реєстрації, в Росії статус інтернет-видань, як ЗМІ з обов’язковою реєстрацією закріплений з 2002 року. Закон «Про засоби масової інформації » Білорусі теж у визначення ЗМІ включає мережеві ресурси. Є приклади юридичного регулювання інтернет ресурсів і у США. наприклад, в штаті Нью-Йорк Верховний суд прийняв рішення, що всі інтернет-сайти ,не залежно від їх змісту та професійного рівня, вважаються ЗМІ. В більшості європейських країн з розвинутою демократією діють механізми саморегулювання в інтернет-медіа, такі ж, як і у традиційних ЗМІ. Наприклад, основою саморегулювання інтернету у Великобританії є фонд “Інтернет-вотч”, до якого надходять скарги щодо неправомірного використання матеріалів у мережі. Він розглядає звинувачення та вимагає від провайдера вжити певних заходів щодо порушника. Одночасно фондом відстежується можливість подальшого використання цього матеріалу в мережі.
В Україні процес саморегулювання діяльності інтернет-порталів роками не зрушує з мертвої точки. Ситуацію могло б покращити об’єднання в асоціації, вироблення статутів або інших документів з , дотримання стандартів журналістики та професійної етики, що визначали б принципи роботи в мережі, а також передбачало б виключення з асоціації тих членів, що порушують статутні норми. Очевидно, що цей процес гальмується відсутністю професійного корпоративного духу в середовищі інтернет-медіа, здорової конкуренції. коли саме довіра користувачів , а не прихильність політиків чи можновладців виходять на перше місце .Тотальне нехтування стандартами новинної журналістики та професійної етики ,на жаль, поступово перетворює регіональні новинні сайти в інструменти маніпуляції громадською думкою. Відсутність правового статусу ЗМІ чи внутрішніх регулятивних механізмів асоціює методи діяльності найбільш оперативних та масових в порівнянні з традиційними українські інтернет-медіа з «котом, який гуляє сам собою» і аж ніяк не з «watchdog of democracy» -«сторожовим псом демократії».
Ірина Новожилова медіа-експерт МГО Інститут демократії імені Пилипа Орлика