27 серпня в селі Стремигород Коростенеського району пройшов Всеукраїнський фестиваль льону.Свято проходить другий рік поспіль, з тих пір,як в районі запрацювала агрокомпанія “Зоря”( «Заря»).,власницею якої є Ірина Костюшко ( Костюшко Ирина)
Як зазначили організатори фестивалю ,для Житомирщини льон – це нішева культура, що означає її великий потенціал для краю та його відродження. Для прикладу, у 90-ті роки регіон був одним з передових в Україні по вирощуванню льону. Показники зібраної площі культури досягали 37 тис. га. Останні 15 років відбувався спад вирощування льону та майже зійшов на нанівець.
Якщо зазирнути в історію розвитку галузі,то побачимо,що в Україні за роки її становлення була створена потужна база з переробки сировини льону. Працювало 46 льонозаводів загальною потужністю 130 тис. т волокна за рік. Нині через нестачу сировини переважна кількість заводів не працює, а значну їх частину перепрофільовано. Економічна скрута призвела до занепаду двох льонокомбінатів ВАТ «Рівне льон» (м.Рівне) та ВАТ «Льонотекс» (м. Житомир) потужністю 100 млн. м2 тканини технічного і побутового призначення, потреба лише цих підприємств у волокні льону складала 35-38 тис. т на рік. За радянських часів у 1966–1970 роки вирощуванням льону-довгунця займалося 1800 колгоспів і 75 радгоспів, посів у середньому складав 231,2 тис. га.Пізніше, з 1990 по 1995 рік посіви льону-довгунцю скоротилися майже в два рази і становили 98 тис. га, урожайність волокна за цей період зросла і була близькою до західноєвропейських країн-6,2 ц/га. Це було найвищим досягненням льонарства незалежної України.На жаль,соціально-економічні зміни, які відбулися в Україні в кінці другого тисячоліття, призвели до неухильного щорічного скорочення площ під льоном-довгунцем, а також до зниження врожайності.
Чим же цінний льон і чи це дійсно історично українська агрокультура? Льон знайомий людству з прадавніх часів, і з появою ознак цивілізації на нашій планеті. Найстаріше лляне полотно знайдене в похованнях першої династії єгипетських фараонів, зокрема в могилі Менеса.З льону виготовлено славнозвісну Туринську плащаницю. Завдяки унікальним властивостям льону вона вціліла до наших днів, пройшовши крізь вогонь і воду. Ці реліквії збереглися до сьогодні завдяки кремнезему, який міститься в льоні та стримує розвиток бактерій і грибків.Греки робили вітрила своїх човнів із лляних тканин, адже намоклий льон стає ще міцнішим.
Під час воєн лляні пов’язки рятували поранених від гангрени та сепсису.Вважають, що за давніх часів лляні вироби цінувалися вище за золото. Навіть легенда про подорож аргонавтів у Колхіду по золоте руно, на думку деяких дослідників, має за основу реальні факти. Історики свідчать, що у Давній Греції не було великих урожаїв льону; а той льон, що тут родив, мав досить низьку якість.На території нашої країни льонарством займалися скіфи-орачі – землеробські племена, які були корінним населенням цього краю ще до утворення Київської Русі [1].До Х століття льонарство на Русі настільки розвинулося, що лляні тканини, пряжу і олію стали виготовляти не лише для своїх потреб, але й на продаж. У ХII–ХIY ст. льон був одним з основних товарів торгівлі Новгорода з зарубіжними країнами.Було поширено два види льону – олійний та льон-довгунець. Для виготовлення пряжі більш придатний другий. З насіння льону били олію, а з волокна виготовляли тканину для одягу, канати для морського й річкового флотів, господарську мотузку тощо. В Україні в другій половині XVIII століття посіви льону олійного перевищували 275 тис. га. Сіяли льон як на Правобережній, так і на Лівобережній Україні в основному для власних потреб. Виняток становили тільки села, що належали графу Станіславу Потоцькому та гетьману Кирилу Розумовському, «у коїх було багато льону та конопель по причині полотняної фабрики” (так йдеться у письмових джерелах того часу).
Що ж до властивостей самого волокна,то лляні волокна не утворюють зарядів статичної електрики, мають антисептичні й гіпоалергенні властивості. Льон наділений винятковою здатністю в декілька разів знижувати рівень радіації. Лляне волокно вдвічі послаблює гамма-випромінювання, захищає від сонячної радіації, гасить електромагнітні хвилі від побутової та промислової техніки. Льон не боїться рослинних захворювань і комах-шкідників.Льон широко застосовується в медицині.
Свого часу вчені зробили дивовижне відкриття: клітини людини здатні без залишку розчиняти клітини льону. Тож лляна нитка – єдиний у хірургії шовний матеріал, що не потребує подальшого зняття швів.Льон вбирає вологу ліпше за бавовну, а також активніше виводить її на поверхню. Тому він швидше сохне, створюючи додатковий охолоджувальний ефект.
Папір, виготовлений із льону, дуже міцний і хрусткий. Саме тому в багатьох країнах, зокрема у США, льон – один із компонентів паперу, з якого виготовляють грошові купюри.Лляні волокна добре пропускають повітря. Завдяки цій здатності “дихати” льон часто називають «природним кондиціонером».
Лляний одяг порівнюють із «захисним полем», що послаблює негативний вплив довкілля. Це особливо актуально для мешканців великих міст із несприятливими екологічними умовами. Завдяки своїм унікальним якостям лляне волокно є чудовим фільтром від хімічно агресивних середовищ і шуму.Корисною є і лляна олія,яку, до речі,разом з фасовкою лляного насіння,вже виробляє агрофірма”Зоря”.У складі цієї олії є речовини Омега-3, 6, 9 і ще маса інших ненасичених жирних кислот. У лляній олії їх набагато більше, ніж у риб’ячому жирі, який рекомендують якраз через ці Омега-3 і яким у дитинстві всіх напихають. Ще це олія є джерелом вітамінів А, В, Е, F і калію, який сприятливо діє на судини, покращує розумову діяльність і усуває набряки ніг. Однак,застосування лляної олії заборонено тим людям, у яких є такі проблеми як жовчнокам’яна хвороба або проблеми з жовчовивідними шляхами, панкреатит, гепатит або проблеми з підшлунковою залозою.
Поки що, це єдина продукція,яку випускає агрофірма з власної сировини.Оскільки переробка льону-довгунця, який є сировиною для виготовлення тканин для легкої промисловості ,справа складна і дороговартістна та потребує допомоги держави. А державної програми по підтримці льонарства ,яка б передбачала питання підвищення ефективності виробництва і переробки льону-довгунця, удосконалити форми державної підтримки галузі, інвестування, в Україні досі нема. Хоча вже після Другої світової війни у Міністерстві сільського господарства України діяло Головне управління з технічних культур, у якому працював відділ льону і конопель.
Хотілося б сподіватися, що парадні промови на фестивалі льону в Стремигороді чергового міністра АПК Тараса Кутового та віце-прем’єра Геннадія Зубка,спонукали до профільне міністерство до конкретних дій в напрямку відновлення традиційних для українських земель агрокультур та реальної підтримки великих і малих фермерських господарств.Бо цитата з спіча віце-прем’єра про те,що” у 1990-му половину доходів обласного бюджету забезпечувало саме льонарство. Сьогодні ми надали громадам регіону можливість збільшити свої доходи за рахунок вирощування, переробки й експорту льону. Це – спільні зусилля уряду, народних депутатів та громад. Величезні перспективи для громад, пов’язані із внутрішнім ринком льону та експортом до ЄС. Гідний приклад для інших»,дивує, адже йшлося про досягнення радянських радянські часів.А з 1990 по 1995 рік посіви льону-довгунцю скоротилися майже в два рази і становили 98 тис. га проти 172 тис. га. на початку 1990 року.Та й щодо конкретних зусиль уряду й народних депутатів щодо підтримки сільського господарства,урядовець злукавив.А от щодо експорту льону, то реальна загроза його на стадії сировини, в наших реаліях,зважаючи саме на тенденції в будь-якій галузі,де особисті бізнес-інтереси переважають державні, повністю можлива. Хоча нині вітчизняну лляну тканину купити неможливо.Переважна більшість лляного одягу українських швейних підприємств ,фірм та навіть дизайнерських виробів з тканин білоруського,прибалтійського , а то й китайського виробника. Французи, білоруси, росіяни вирощують льон тільки для текстильної промисловості, в яку давно інвестують.Поки що одне з найбільших підприємств України компанії «Linen of Desna»,власник Мішель Терещенко, що працює за повним циклом виробництва, починаючи з вирощування льону-довгунця, первинної переробки льонотрести та закінчуючи виробництвом лляних шпагатів і мотузків,які й експортує до країн західної Європи.Тим часом світове використання льоноволокна збільшилося, оскільки підвищився попит населення на одяг із натуральної сировини.То ж сенс для розвитку українського льонарства з державною допомогою чи з іноземними інвестиціями, а краще й з тим й іншим, безумовно є.І якими б гарними заходами для привертання уваги урядовців та політиків не були фестивалі льону,тільки завдяки ним втрачені можливості для розвитку ,так званих, нішевих культур Полісся,серед яких льон та хміль,не відновляться. 
