Грецьку богиню правосуддя Феміду ,як символ справедливості й неупередженості суду, в українському варіанті навряд чи можна зображати із зав’язаними очима. З огляду на сучасний стан українського правосуддя, символ Феміди з успіхом можна замінити архетипічним однооким піратом Джо. Як українське правосуддя привести до загальноєвропейських стандартів, чому це досі не відбулося ,хто і що перешкоджає процесу його реформування –розповіли відомі правники та експерти журналістам та громадським активістам Житомирської,Хмельницької,Сумської та Черкаської областей на тренінгу “Українська Феміда. іЛюстрація” ,організованому в рамках проекту “Люстрація очима ЗМІ та громадськості” ,який реалізує Українська правнича фундація.
Кому потрібна судова реформа
За даними Інституту Галлупа (Gallup), напередодні Революції Гідності рівень довіри до судів в Україні був одним з найнижчих у світі (лише 16%) і найнижчим у країнах колишнього Радянського Союзу. Ці дані навів у своїй презентації про сучасний етап судової реформи заступник голови правління Центру політико-правових реформ к. ю. н. Роман Куйбіда. Цьому передувала «судова реформа» 2010 року, проведена за часів президентства В. Януковича в досить короткі строки, оскільки саме вона посадила суддів на «короткий повідок» президентської адміністрації. Закони про судоустрій і статус суддів зробили їх ще більш залежними. ВР минулого скликання ,в складі якої переважала «братія імені 16 грудня», і в 2014 році загальмувала процес нової реформи. І нарешті в 2015-му Президент П. Порошенко назвав судову реформу пріоритетною у «Стратегії 2020»,очевидно вже окресливши її граничні строк
Роман Куйбіда зазначив, що запит на судову реформу у суспільстві великий. В її необхідності переконані більшість громадян. Про це свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного наприкінці грудня 2014 року Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва » спільно з соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення Центру політико-правових реформ. Так, майже для половини населення (46%) судова реформа є одним з найбільш актуальних та нагальних завдань і тому має бути розпочата якнайшвидше. Однак, представники самого суддівського корпусу переважно думають інакше. Лише 12% опитаних слуг Феміди виступають за найшвидше реформування, тоді як найбільш поширеною стала позиція, що реформа потрібна, але наразі існують більш актуальні завдання (51%). Ще 16% вважають, що реформа не на часі і її можна відтермінувати, а от 19% вважають, що особливої потреби проводити судову реформу немає взагалі.
– Такі дані дещо дисонують з тим, що лише 10% суддів вважають систему правосуддя повністю незалежною. Виходить, що значна частина суддів визнає наявність незаконних впливів на судову систему, однак вважає їх прийнятними, -говорить Роман Куйбіда.
Однак, і досі реалії залишаються такими, що Адміністрації Президента має можливість впливати на будь-якого з майже 9 тис. суддів через підконтрольні ключові кадрові органи – Вищу раду юстиції і Вищу кваліфікаційну комісію суддів, має вплив на формування органів суддівського самоврядування, використовувати механізми дисциплінарної відповідальності та переведення суддів. Українські суди і нині працюють за законами часів Януковича, бо і в 2015 році судова реформа все ще пробуксовує. Можновладці не хочуть втрачати важелів впливу на суди, прагнучи вирішити системні проблеми українського правосуддя без врахування європейських стандартів. Але суспільство уже не те. Суди над Ю. Тимошенко та Ю. Луценком, які являли собою не що інше, як розправу над опозицією під виглядом правосуддя. Відпускання під мільйонні застави фігурантів гучних корупційних скандалів, справи за якими врешті зводились нанівець. Все це, в більшій мірі завдяки ЗМІ ,стало ілюстрацією тотальної залежності українських судів від політиків та олігархів при владі. Чи потрібне і надалі Україні таке «правосуддя»? Цивілізованого правосуддя прагне переважна більшість українців і їх не стільки цікавить «реформаторська кухня», як кінцевий результат.
Люстрація vs переатестація
Рівень довіри до судової системи в українському суспільстві наскільки ж низький ,настільки високий рівень корупції в цій же системі. За даними Центру Разумкова (на березень 2015 року), рівень довіри до судів понизився до 11 відсотків (1,1% опитаних цілком довіряють судам; 9,5% – переважно довіряють). Це найнижчий рівень довіри серед державних інституцій. Порівняно з недержавними інституціями такий рівень недовіри до судів співмірний з банками і російськими ЗМІ. Чому так сталося ? Не одне покоління пам’ятає крилатий вислів з гайдаївської комедії про «советский суд- самый гуманный суд в мире». Пострадянські ж суди у світових рейтингах довіри нині б’ють антирекорди. Згідно з індексом верховенства права Всесвітнього проекту правосуддя (World Justice Project), Україна перебуває на 70 місці зі 102 країн, де відбувалося дослідження, за рівнем втілення вимог верховенства права, випередивши Китай, Танзанію, Замбію, Киргизстан, Росію. Водночас за індексом сприйняття корупції від Трансперенсі Інтернешнл Україна у 2014 році опинилася аж на 142 місці зі 175 держав, де проводилися дослідження. Саме сприйняття корупції, як норми створює залежні стосунки і всередині самої судової системи.
Директор Департаменту з питань люстрації Мінюсту Тетяна Козаченко порівняла стан української судової системи зі станом глибокої інтоксикації, коли організм сам починає виробляти токсини. 
Люстрація старого суддівського корпусу мала б бути очищуючим механізмом, таким собі «клістиром» -малоприємним, але необхідним. Однак, за півтора року дії ЗУ «Про очищення влади», жодного суддю в Україні не люстрували . Разом з тим Тетяна Козаченко наголосила: закон «Про очищення влади» працює. Вже звільнені із держслужби більше 620 осіб. Департамент з питань люстрації Мінюсту робить аналітику по кожній особі, яка могла перебувати на «люстраційних» посадах із 2010-го до 2014 року. За дорученням уряду, всі органи влади зобов’язані подати відповідну інформацію і жоден із посадовців не зможе уникнути люстрації. (Процес люстрації можна відстежувати на спеціальному сайті Міністерства юстиції – http://lustration.minjust.gov.ua)
Однак, судді в Україні найбільш захищена категорія і люстрації схоже не бояться. Бо їх захищає основний Закон .Про це наголосив під час тренінгу екс-нардеп і в минулому тричі міністр юстиції, а нині член робочої групи з конституційної реформи Сергій Головатий. Професор Головатий ,який є автором тритомника «Верховенство права» шукає філософську основу реформи правосуддя. На його думку, нею має стати найбільша цінність, якою і є верховенство права. «На жаль, через радянську ментальність ми так і не навчилися її поважати. Звідси усі наші проблеми з судовою владою в Україні», – вважає він.
І все ж люстрація в судах може початися лише після змін до Конституції. Представники громадської платформи Реанімаційний пакет реформ розробили дорожню карту реформ. В частині реформи судової системи вони пропонують два варіанти –жорсткий (після змін до Конституції) і м’який (той, що підтримують діючі судді та на основі старого законодавства)-переатестація. В першому випадку –це відкритий конкурс на кожну посаду трьохланкової судової системи. В другому-судді атестуються за місцем роботи. В першому випадку передбачається повне оновлення суддівського корпусу, оскільки в конкурсі можуть брати участь не лише судді, але й людей з поза судової системи. Атестація ж не гарантує жодного оновлення та передбачає формальну перевірку знань майнових декларацій,, статистики розгляду справ. У разі негативного результату суддю просто направлять на підвищення кваліфікації. І врешті, правила переатестації погоджуються з діючими органами суддівського самоврядування. До речі цей варіант розкритикувала Венеціанська комісія., В «революційному» варіанті – якщо суддя чи претендент на цю посаду не проходить перевірку, то його не призначать або звільнять. Правила конкурсу будуть визначені законом, а конкурсна комісія буде тимчасовою та буде складатись з колишніх суддів Конституційного суду, правозахисників, правників з діаспори, які мають бездоганну репутацію та користуються авторитетом.
А судді –хто?
Професія юриста завжди вважалася престижною .І прибутковою. Раніше вивчитись на юриста можна було лише в кількох престижних «вузах», конкурси були великі. Нині ж дипломованих юристів аж надто багато. Їхня «популяція» зросла завдяки приватним ВНЗ. Але це не ті юристи, яким судилось стати суддями чи прокурорами . Ланцюжок-«гроші-диплом-гроші» працює лише після закінчення серйозного юридичного «вишу» плюс можливостей «купити посаду». Одна знайома, яка працює юристом в банку, розповіла ,як вигідно бути суддею господарського суду, однак ,щоб зайняти цю посаду потрібні чималі кошти. Йшлося про суму до сотні тисяч ,звичайно ж, не гривень… Її більш успішна подруга, яка пройшла ці «етапи», через десять років була суддею вже у якомусь із столичних судів і їздила на білому «Мерсі». Однак, бувають випадки, коли за посаду грошей не беруть. Тоді, коли потрібна «своя людина» на посаді судді. В обох випадках – це свідома залежність ,обрана суддею в обмін на чесність і неупередженість. Важливу роль в судах відіграють адміністративні посади –голів судів. Згідно з прийнятим у 2014 році Закону «Про відновлення довіри до судової влади» усі голови судів та їхні заступники втратили свої адміністративні посади. Збори суддів у кожному із колективи суддів обрали нових голів. Закон обмежив строк перебування на адміністративній посаді – лише один рік і не більше, ніж два строки поспіль.
«Однак, оскільки закон не передбачив способів запобігти повторному обранню колишніх очільників судів, за результатами виборів у близько 80% судах адміністративні посади посіли ті самі особи»,- зазначає Роман Куйбіда. У своєму дослідженні він навів красномовний приклад того, що і у 2015 році ситуація в українських судах не покращилась, оскільки очолюють суди ті ж особи, що й за часів Януковича, бо їх знову обирають ті ж самі судді. Звичку до «ручного управління» ілюструє історія одного суду, що відбулася на початку цього року. «Суддя Апеляційного суду Черкаської області Володимир Бондаренко публічно заявив про втручання у його діяльність з боку голови суду Володимира Бабенка після того, як оскаржив до суду відмову прокуратури розслідувати обставини такого втручання. У справі за позовом підприємства Дмитра Фірташа ПАТ “Азот” проти викладачки одного з місцевих вузів, яку підприємство намагалось виселити її із службового житла, колегія суддів на чолі з В. Бондаренком відхилила скаргу ПАТ “Азот”. Наступного ж дня голова суду викликав суддю В. Бондаренка до себе і почав обурюватись таким рішенням та погрожувати судді. Невдоволення було пов’язано з тим, що підприємство надавало приміщення працівникам суду для святкування Дня судді, а суддя всупереч проханню голови суду ухвалив рішення не на користь цього підприємства. Розмова голови суду із суддею була записана і оприлюднена. Після цього суддя В. Бондаренко зазнав утисків у своїй роботі, а судді апеляційного суду, навіть після значного публічного розголосу цієї ситуації утретє обрали В. Бабенка своїм головою
Сучасний етап судової реформи: передумови, ключові події і виклики»
Р. Куйбіда. Центр політико-правових досліджень.2015р.)
Отже, відсутність суттєвих змін у законодавстві і кругова порука всередині старої судової системи, загрожує перетворити судову реформу в черговий політичний фарс?
Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції ,яка була створена в грудні минулого року при Вищій раді юстиції на вимогу громадськості за короткий термін своєї роботи зробила висновки щодо 46% порушень присяги суддями,12%-притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Чи встигне ТСК, яка діє на підставі ЗУ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» до грудня 2015 року (а саме таким є термін її роботи) здійснити всі перевірки, наразі видається сумнівним.
«Ревізор» в судовому засіданні можливий
Український суд є однією з найбільш закритих інституцій. Проблеми з комунікацією у наших судах були завжди. Суддя-«цар і бог» в судовому засіданні запросто міг вигнати журналіста із залу не лише за диктофон в руках, а навіть за записування в блокноті під час процесу. Принаймні в Житомирі був такий суддя, про якого знали журналісти, які писали на цю тему. Тоді вдіяти нічого не могли, хіба що пообурюватись між собою. Громадські організації теж були ще не досить активними та дієвими. Нині ж, у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом; у відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи; учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду.
Під час тренінгу “Українська Феміда. іЛюстрація” свою діяльність презентувала всеукраїнська громадська організація «Відкрита Україна». Координатор з оприлюднення з судових справ Дмитро Бєляєв розповів про новий проект «Відкритий суд» (http://www.sud.openua.tv/about_opened_court/) .Це по суті приклад контролю громадськості над діями суддів. Ознайомитися з роботою проекту, зокрема відеозаписами судових засідань, можна на сайті. Також тут запрошують громадських активістів долучатися до роботи в проекті, зокрема стати репортером «Відкритого суду» в своєму регіоні.
-Ми наче Фреймут чи «Дорожній контроль», але в судовій системі України,-зазначив Дмитро Бєляєв. “Репортер Відкритого Суду” − це соціальна ініціатива, яка має на меті показати суд зсередини, зробити його відкритим, гласним та доступним мільйонам українцям.
Наразі проект має представництва в чотирьох містах України і відкритий до співпраці з іншими регіонами та окремими активістами.
Як змінити «обличчя» української Феміди ?
–У реформі судової системи ця влада нічого не збирається робити. Значно більше може зробити будь-який громадський активіст,- поділився своєю думкою з учасниками тренінгу суддя Вінницького окружного адміністративного суду, член наглядової ради Української правничої фундації, експерт РПР,
к. ю. н. Михайло Жернаков.
З цим важко не погодитись, концепцій судово-правової реформи в Україні було кілька, мало не кожен президент ,проголошував про такі наміри : в 2006,2010,2012 роках. Однак, громадяни не відчули жодного покращення.Зате зростав рівень корупції в судах, процвітав непотизм (судді різних рівнів та прокурори виявлялись близькими чи далекими родичами),міцніла залежність від олігархічно-політичних кланів. Та й сама судова система залишалась складною та неефективною. Про комунікацію з громадськістю годі й говорити, «заповідна територія» українського правосуддя знаходилась завжди під надійною охороною існуючої на той час влади.
Що потрібно змінити, щоб правосуддя в Україні відповідало вимогам усього суспільства, а не лише тій частині, яку прийнято називати «вершками»?
Як вважає Тарас Шепель, експерт робочої групи з судової реформи Реанімаційного пакету реформ, голова Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної Торгової Палати,
без змін до Конституції неможлива реформа судів .А зміни до Конституції в частині правосуддя мають бути результатом широкого консенсусу між суспільством та всіма гілками влади. Він визначив «три кити» судової реформи, а саме:
– спрощення судової системи і судочинства з одночасним кадровим перезавантаженням;
– забезпечення гідного рівня оплати праці оновленого суддівського корпусу та працівників апарату судів;
– антикорупційний контроль та дієва відповідальність суддів.
Експерт вважає, що чинний Закон “Про забезпечення права на справедливий суд”, навряд чи зможе привести до повного перезавантаження суддівського корпусу. Оскільки по суті залишає без змін «кадрове наповнення» судів і головне, можливості контролю з боку АП. Президентський варіант судової реформи, на думку розробників альтернативної концепції з Реанімаційного пакету реформ-більше схожий на спрощену косметичну процедуру , в той час ,як українська Феміда потребує серйозного «оперативного втручання». Наразі альтернативний проект судової реформи перебуває на розгляді Венеціанської комісії і результати мають надійти найближчими днями.
Ірина Новожилова
В статті використані матеріали презентацій тренінгу проекту Української правничої фундації «Люстрація очима ЗМІ та громадськості»